Адаптація до дитячого садка Частина 2: Як не наробити помилок

Настає той час в житті кожної дитини, коли вона переступає поріг дитячого садка, адже, відповідно до ст.4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язковою складовою безперервної освіти в Україні.

  • Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес пристосування організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Читайте також   “Дитина не хоче в дитячий садок“ 

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць. Виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

Виокремлюють такі ступені адаптації:

  • Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;
  • Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;
  •  Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.

Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.

Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.

Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.

Щоб процес адаптації не затягувався, необхідно:

  • Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;
  • Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;
  • У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;
  • Наблизити домашній режим до садкового;
  • Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;
  • Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).
    Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадка.

Правильна поведінка рідних у період адаптації дуже важлива, педагоги повинні надати рекомендації батькам:

  • Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;
  • Не залишати дитину на цілий день у групі;
  • Гуляти на майданчику після відвідування садка;
  • Давати із собою улюблені іграшки;
  • Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;
  • Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;
  • Зустрічати дитину з посмішкою;
  • Розповідати якомога більше позитивного про садок;
  • Підтримувати самостійність дитини вдома.

 

 Джерело інформації – Ясінська Х. Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ// Психолог дошкілля. – №4(21).